Автобіографія горобчика

-Як це, бути зробленим вручну?

Ми взяли інтерв’ю в горобчика – брелочка, який народився в нашій майстерні. Далі – пряма мова)

-Я щасливий. Радий дарувати тепло і позитивні емоції людям. Висиш собі на торбі чи гаманці – і всі тобі всміхаються, нюхають та кажуть, що чудово пахну ваніллю. А цей запах у мені вже досить довго…

– Мій перший спогад? Це момент, коли мене намалювали дизайнери на папері. Мені дуже сподобався мій ескіз: червоний тулуб і золотий хвостик найкраще, що тільки може бути для горобчика! Тепер це мої улюблені кольори. Кравчині викроїли тканину та зшили мене разом. Наповнення, повторне зашивання – і ось я вже реальна пташка. І так хочеться злетіти!

– А далі? Мене понесли у цех фарбування. Запах там був фантастичний! Мене покрили ванільним розчином, щоб я чудово пахнув. Люблю тішити власним ароматом інших).

– Наймагічніший етап? Для мене це розпис. Все залежало від рук та емоцій художниці, яка мене малювала. Який я їй вдячний! Плавні та впевнені рухи пензлем надавали крила. Я аж затамовував подих, щоб, бува, не відволікти майстриню та не порушити цей чарівний процес. Нiколи не забуду ці теплі руки, які мене оживили! Неможливо передати щастя, яке я пережив, усвідомивши: “Так, я став найкращим брелочком-горобчиком!”. Принаймні, так мені прошепотіла художниця, коли був готовий...

– Чи я щасливий? Так, я щасливий бути тут і зараз, оберігати цю торбу та вивчати навколишній світ під час подорожей моєї власниці. І , знаєте, я й справді гарненький)